Російсько-турецька війна та Кючук-Кайнарджійський договір (1768–1774)
Використання українських ресурсів і козацьких полків для перемоги над Османами на Дунаї. Дипломатичне відсічення Криму від Османської імперії через визнання фіктивної «незалежності»: за статтею III договору «Усі татарські народи: кримські, буджацькі, кубанські, єдисанці, жамбуйлуки і єдичкули, без вилучення від обох імперій мають бути визнані вільними і цілком незалежними від будь-якої сторонньої влади»[1] – ця «незалежність» стала прологом анексії півострова через дев'ять років.
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0009 | Дипломатія | 1 |
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
Реалізовані процедури
Використання українських козацьких полків в імперській війні проти Османської імперії. Заслуги запорожців та їхнього кошового Калнишевського в цій війні «були визнані царським урядом й імператрицею, яка нагородила його золотою медаллю з діамантами»[2] – що не врятувало ні його, ні Січ від розправи одразу після перемоги.
Підписання Кючук-Кайнарджійського договору: дипломатичне відсічення Криму від Османської імперії через фіктивну «незалежність» – «ні російський двір, ні Оттоманська Порта не мають втручатися як в обрання і возведення пом'янутого хана, так і в домашні, політичні, цивільні та внутрішні їхні справи під жодним виглядом»[1] – у підготовку подальшої анексії.