Формування ідеології великодержавного шовінізму (1864–1876)
На тлі масштабних територіальних загарбань імперія концептуалізує свою вищість над колонізованими народами. Ідеолог Катков формулює: «визнати якийсь елемент як особливу націю не означає надати йому свободу, але дати йому владу, надати йому обов'язкової сили. У визнанні нації вирішується питання про владу, про уряд, про державу»[1] – визнання українців нацією виключалося як питання влади.
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Реалізовані процедури
Системне нав'язування логіки вищості метрополії. Логіку Каткова дослідники реконструюють так: «нація повинна бути племенем, здатним створювати державу; тільки державна нація може встановлювати порядок на якійсь території; племенам, нездатним створювати державу, доводиться підкорятися державній нації»[1]. Сам Катков писав: «У визнанні нації вирішується питання про владу, про уряд, про державу»[1]. Грушевський фіксує і тезу, і її тираж: Валуєв посилався на вигадане «большинство Малороссів», які нібито «не знають української народности ні мови, а тільки оден росийський нарід і язик», а рупори цієї ідеології доводили її до формули «нема ніяких Русинів — є тільки оден „русскій народъ", від Карпатів до Камчатки»[2].
Використання українців у складі імперської армії в масштабних загарбницьких війнах на Кавказі та в Центральній Азії – рекрутська повинність поширювалася на українські губернії з часів ліквідації автономії[3].