Промислова колонізація та ресурсна експлуатація Півдня (1890)
Наприкінці XIX століття Російська імперія перетворює українські землі на сировинну колонію, експлуатуючи ресурси Донбасу та цілеспрямовано завозячи робочу силу: «42 відсотки з 425 413 робітників, перелічених у перепису, народилися поза межами України», а «у 1892 р. 80 відсотків робочої сили на шахтах і заводах Юзівки… прибуло з Московського реґіону»[1].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
Застосовані інструменти
Реалізовані процедури
Українські регіони стали головним сировинним донором імперії: «1910 вуглевидобуток складав 1 млрд пудів, а 1913 — 1,5 млрд пудів. За цей час питома вага Донбасу в кам'яновугільній промисловості імперії зросла з 67% до 74%… Перед I світ. війною укр. металургія давала 2/3 чавуну, що виплавлявся в імперії»[2].
Масове завезення робочої сили з російських губерній, що змінювало демографічний баланс: «у 1892 р. 80 відсотків робочої сили на шахтах і заводах Юзівки, одного з промислових міст України, прибуло з Московського реґіону»[1]. «Серед робітників і шахтарів Д[онбасу] переважали етнічні росіяни із Центр. Росії… Сільс. населення Д[онбасу] було здебільшого етнічно українським»[3].
Використання дешевої робочої сили на шахтах і заводах в умовах найтяжчої експлуатації: «Первинно більшість шахтарів становили сезонні робітники»[3] – без прав, без осілості, на знос.