Підкуп еліт, примус до підданства та взяття аманатів (1645–1658)

Окупаційна адміністрація Московського царства розширювала юридичний контроль над суспільствами Нохчі, здійснювала підкуп лояльних еліт і примушувала гірські суспільства до васалітету. Метрополія офіційно заохочувала очільників, які їй служили, роздаючи їм привілеї та владу над залежними людьми: у переліку справ Посольського приказу за 1645 рік зафіксовано чолобитну служилого окоцького мурзи Чепана Кохострова цареві Михайлу Федоровичу та доповідну виписку центрального апарату «про пожалування йому надбавки до жалування та володіння узденями і «людьми» його брата мурзи Албіра Кохострова»^[1]. Паралельно адміністрація примушувала гірські суспільства Нохчі (Шибутян і Мічкізян) до юридичного підпорядкування. У 1647 році під тиском терських воєвод Шибутяни «стали під твоєю государевою високою рукою в прямому холопстві... на Корані шерть учинили»^[1], а мічкізькі люди «з усією Мічкізькою землею під твоєю государевою високою рукою в холопстві стали... і на Корані шертували»^[1]. Для гарантії виконання нав'язаних зобов'язань представники метрополії вимагали заручників: у відписці терського воєводи князя Венедикта Андрійовича Оболенського з товаришами до Посольського приказу від 1647 року сухо констатується факт «дачі аманата в Терське місто»^[1]. У документах зафіксовано, що метрополія приписала воєводам «звеліти взяти в них в аманати родичів — знатних людей... звеліти тримати і корм та питво давати так само, як і іншим таким аманатам»^[1], унаслідок чого горці «аманата в Терське місто дали доброго, Касу»^[1][2].