Встановлення чужорідного управління та мобілізація Нохчі в Кримські походи (1661–1676)

Окупаційна адміністрація Московського царства підтримувала режим позбавлення підпорядкованих суспільств Нохчі (Окочан) самостійності в Терському місті, пролонгувавши владу над ними лояльного іноземного правителя для їхньої подальшої мобілізації. У 1661 році цар Олексій Михайлович видав жалувану грамоту кабардинському князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському, офіційно приписавши йому «над Окочанами і над Черкасами, які нам, великому государю, служать на Терку, бути князем, і їх у ратній справі та в усіх наших ділах відати й судити»[1]. Отримавши контроль, призначений правитель став інструментом реалізації імперських завдань: у 1676 році центральний апарат Посольського приказу направив припис князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському про необхідність прибуття на Терек «для приведення до присяги населення Північного Кавказу царям Івану і Петру Олексійовичам»[2]. У той самий період підпорядковані Нохчі були примусово кинуті у воєнні походи метрополії проти Кримського ханства. У відписці князя Каспулата Муцаловича Черкаського до Посольського приказу від 1675 року констатується, що для походу в кримські улуси в його розпорядженні перебували різні ратні люди, зокрема «Окочан 190 чоловік»[2], а історик І. Х. Тхамокова підтверджує, що в 1675 році в Криму воювали загони, у яких були «з узденями, з новохрещеними і «Окочанами»»[3].

ID: C1122
Початок:  Січень 1661
Закінчення:  Січень 1676
Версія: 1.0
Створено: 15 червня 2026
Змінено: 15 червня 2026

Актори

ID Назва Опис
G0008 Московське царство

Окупаційна адміністрація Московського царства підтримувала режим позбавлення підпорядкованих суспільств Нохчі (Окочан) самостійності, офіційно закріпивши передачу влади над ними новому лояльному до метрополії феодалові: у 1661 році цар Олексій Михайлович видав жалувану грамоту кабардинському князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському, приписавши йому «над Окочанами і над Черкасами, які нам, великому государеві, служать на Тереку, бути князем, і їх у ратному строї та в усіх наших справах відати й судити»[1].

Застосовувані техніки

ID Назва Застосування
T0151 Встановлення чужорідного управління

Окупаційна адміністрація Московського царства підтримувала режим позбавлення підпорядкованих суспільств Нохчі (Окочан) самостійності, офіційно закріпивши передачу влади над ними новому лояльному до метрополії феодалові: у 1661 році цар Олексій Михайлович видав жалувану грамоту кабардинському князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському, приписавши йому «над Окочанами і над Черкасами, які нам, великому государеві, служать на Тереку, бути князем, і їх у ратному строї та в усіх наших справах відати й судити»[1].

T0049 Примусова мобілізація

Призначена підконтрольна адміністрація направляла підпорядкованих Нохчі (Окочан) для участі в Кримських походах метрополії: у відписці кабардинського князя Каспулата Муцаловича Черкаського до Посольського приказу від 1675 року констатовано, що для походу на кримські улуси в його розпорядженні перебували «Окочан 190 людей»[2]; історикиня І. Х. Тхамокова додає, що 1675 року в Криму разом із князем воювали загони «з узденями, з новохрещенами та «Окочанами»»[3].

T0147 Примусове оформлення підданства

Центральна влада Московського царства використовувала призначеного правителя для юридичного підпорядкування регіону: у 1676 році Посольський приказ надіслав припис кабардинському князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському про необхідність прибуття в Терське місто «для приведення до присяги населення Північного Кавказу царям Івану та Петру Олексійовичам»[2].

Інструменти

ID Назва Опис
S0012 Окупаційні та підконтрольні адміністрації

Окупаційна адміністрація Московського царства підтримувала режим позбавлення підпорядкованих суспільств Нохчі (Окочан) самостійності, офіційно закріпивши передачу влади над ними новому лояльному до метрополії феодалові: у 1661 році цар Олексій Михайлович видав жалувану грамоту кабардинському князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському, приписавши йому «над Окочанами і над Черкасами, які нам, великому государеві, служать на Тереку, бути князем, і їх у ратному строї та в усіх наших справах відати й судити»[1].

Джерела