Встановлення чужорідного управління та мобілізація Нохчі в Кримські походи (1661–1676)

Окупаційна адміністрація Московського царства підтримувала режим позбавлення підпорядкованих суспільств Нохчі (Окочан) самостійності в Терському місті, пролонгувавши владу над ними лояльного іноземного правителя для їхньої подальшої мобілізації. У 1661 році цар Олексій Михайлович видав жалувану грамоту кабардинському князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському, офіційно приписавши йому «над Окочанами і над Черкасами, які нам, великому государю, служать на Терку, бути князем, і їх у ратній справі та в усіх наших ділах відати й судити»^[1]. Отримавши контроль, призначений правитель став інструментом реалізації імперських завдань: у 1676 році центральний апарат Посольського приказу направив припис князеві Каспулату Муцаловичу Черкаському про необхідність прибуття на Терек «для приведення до присяги населення Північного Кавказу царям Івану і Петру Олексійовичам»^[2]. У той самий період підпорядковані Нохчі були примусово кинуті у воєнні походи метрополії проти Кримського ханства. У відписці князя Каспулата Муцаловича Черкаського до Посольського приказу від 1675 року констатується, що для походу в кримські улуси в його розпорядженні перебували різні ратні люди, зокрема «Окочан 190 чоловік»^[2], а історик І. Х. Тхамокова підтверджує, що в 1675 році в Криму воювали загони, у яких були «з узденями, з новохрещеними і «Окочанами»»^[3].