Зміцнення прикордонної лінії та розвідка ресурсів (1711–1717)

Метрополія тимчасово знизила інтенсивність прямих військових ударів, перейшовши до інфраструктурного зміцнення та вивчення регіону. Історик Я. З. Ахмадов констатує, що у зв’язку із зовнішньополітичною ситуацією «питання, пов’язані з гірськими народами, перестали бути для них першочерговими»^[1]. Проте окупаційний апарат продовжував підготовку до подальшої експансії. У 1711–1712 роках уряд укрупнив військові рубежі на кордоні із землями Нохчі: дослідник вказує, що «дрібні гребінські козацькі містечка по Тереку зводяться, за розпорядженням царя Петра I, у 5 станиць — від Червленної до Курдюковської»^[1]. Паралельно велася концептуальна та економічна розвідка: у 1714 році радник царя О. Бекович-Черкаський подав донесення, в якому вважав «залучення Горців на бік Росії» таким, що «відповідає життєвим інтересам російської держави»^[1]. У 1717 році для інвентаризації потенціалу земель Нохчі уряд направив фахівця: автор фіксує «обстеження мінеральних джерел та інших природних багатств р. Терек (зокрема Брагунських теплих вод) доктором Готлібом Шобером за завданням Петра I»^[1].