Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724)

У 1722–1724 роках Російська імперія здійснювала військово-інфраструктурну колонізацію та демографічні маніпуляції на захоплених рубежах. Восени 1722 року розпочалося будівництво нової військової бази: історик Я. З. Ахмадов констатує, що Петро I «заклав на Сулаку фортецю Святий Хрест»^[1]. Для забезпечення силового контролю над територією метрополія здійснювала заселення лояльними військами: дослідник вказує, що при фортеці «розселяють 1 тис. сімей Козаків з Дону»^[1]. Водночас окупаційна адміністрація ліквідувала колишній адміністративний центр і насильно перемістила підпорядковані суспільства Нохчі: автор фіксує, що «Терське місто до 1724 р. було зрите, а все його населення, включно з Окоцькою слободою, заселеною вихідцями з Чечні... було переведено до нової фортеці»^[1]. Навколо нового укріплення формувалася контрольована буферна зона: історик Ш. Б. Ахмадов зазначає, що «поруч із фортецею Святого Хреста дуже швидко стали виникати слобідки, населені Черкесами, Чеченцями, Інгушами, Кабардинцями та ін.»^[2].