Агресори можуть приховано ініціювати та вести бойові дії на території цільового регіону руками маріонеткових збройних формувань, радикальних груп чи найманців. Ця техніка застосовується для силового захоплення управління без формального оголошення війни. Спонсорування, озброєння та координація незаконних загонів дає змогу колонізаторові штучно створити ілюзію внутрішнього громадянського конфлікту, зруйнувати державні інститути місцевого населення та встановити військовий контроль над територією, формально заперечуючи свою пряму участь.
Прагнучи ослабити Гетьманщину зсередини й не дати їй розірвати васалітет, Москва штучно розпалювала громадянську війну, підтримуючи та озброюючи внутрішню опозицію проти законного гетьмана: «Проголошення гетьманом І.Виговського було негативно сприйнято представниками опозиційних йому сил», на чолі яких стояли полтавський полковник Пушкар і кошовий отаман Барабаш[1]. Їхній виступ відкрив період Руїни.
Захоплення Слов'янська збройною групою, що перейшла кордон, і формування сепаратистських «ДНР»/«ЛНР»: командир загону прямо визнав, що «практично маховик війни, яка досі йде, запустив наш загін», і що «спусковий гачок війни все-таки натиснув я»[2]. Паралельно «групи озброєних людей незаконно здійснили добре організоване і скоординоване захоплення громадських будівель та відділень міліції і служб безпеки»[3]. Керівництво «республіки» від самого початку було присланим із Москви: «Олександр Бородай - перший прем'єр-міністр ДНР, який 2014 року передав повноваження Олександрові Захарченку», москвич, що виріс «в інтелігентній московській родині»[4].