Московсько-українська війна (1658–1659)
Відкрита воєнна агресія Московського царства у відповідь на спробу гетьмана розірвати васалітет. Супроводжувалася розпалюванням громадянської війни через спонсорування опозиції – повстання Пушкаря і Барабаша проти Виговського[1] – та прямим вторгненням московського війська, яке зазнало катастрофічних втрат під Конотопом: «Цвіт московської кінноти, що здійснила щасливі походи 54-го і 55-го років, згинув за один день»[2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0008 | Московське царство | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби | 1 |
Реалізовані процедури
Прагнучи ослабити Гетьманщину зсередини й не дати їй розірвати васалітет, Москва штучно розпалювала громадянську війну, підтримуючи та озброюючи внутрішню опозицію проти законного гетьмана: «Проголошення гетьманом І.Виговського було негативно сприйнято представниками опозиційних йому сил», на чолі яких стояли полтавський полковник Пушкар і кошовий отаман Барабаш[1]. Їхній виступ відкрив період Руїни.
Коли прихованих методів дестабілізації виявилося замало, царство перейшло до відкритого воєнного вторгнення. Регулярне московське військо спробувало силою підпорядкувати Гетьманщину, що закінчилося для нього катастрофою під Конотопом. Імперський історик Соловйов визнавав: «Цвіт московської кінноти, що здійснила щасливі походи 54-го і 55-го років, згинув за один день… Ніколи після того цар московський не був уже в змозі вивести в поле такого сильного ополчення»[2].