Агресори можуть розправлятися з людьми, які опинилися в їхній владі й не беруть активної участі у воєнних діях, - з тими, хто здається, полоненими й затриманими, військовими та цивільними: віддавати накази не давати пощади, вбивати під час здачі, страчувати й катувати в неволі. Право захищає цю категорію безумовно: спільна стаття 3 Женевських конвенцій покриває всіх, хто «безпосередньо не бере участі у воєнних діях», включно з тими, хто склав зброю, і затриманими; умисне вбивство військовополоненого - «серйозне порушення» III конвенції (стаття 130), цивільної особи в руках сторони - IV конвенції (стаття 147); Римський статут визнає ці діяння воєнними злочинами (статті 8(2)(a)(i), 8(2)(b)(vi), 8(2)(b)(xii) і 8(2)(c)(i)), а напад на виведених з ладу заборонено й звичаєвою нормою 47 зводу Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ).