Розправи над полоненими й затриманими: Вбивство тих, хто здається

Донські козаки білої армії генерала Денікіна вбивали українських галицьких стрільців, узятих у полон, - командування Галицької армії заявляло командуванню білих формальний протест, а військовий суд самої Галицької армії підтвердив, що вбивства полонених були фактом. 25 жовтня 1919 року Начальна команда - штаб Галицької армії (УГА) - вислала, як записано в її деннику, до командування білих місію - отаман Лисняк, сотники Левицький і Куриця, - «які мали заложити формальний протест проти убійств наших полонених донськими козаками»^[1]. У писемній повновласті делегації завдання записано так: «перше запротестувати проти убивання наших полонених військами Денікіна, як це мало місце в Гайсині, по друге, щоби обговорити справу виміни полонених». Отаман Лисняк показав на суді: «В Винниці дістав я припоручення їхати до Штабу Добровольчеської Армії [Денікіна, «білих»], передати згаданий протест і переговорювати що до виміни полонених»; делегацію прийняв генерал Слащов, який пообіцяв, «що зателефонує до Денікіна»^[1]. У листопаді 1919 року на військовому суді над командувачем УГА генералом Тарнавським сотник Курдіяк спитав: «Чи убійства донських козаків були фактом чи фікцією»; Тарнавський відповів: «Це факт. Свідок отаман Букшований, впрочім і 5-та Бригада»^[1].