Імперська реформа з ліквідації військово-соціальної структури Слобожанщини: «Висновки цього слідства при участі сенатської комісії призвели до вердикту Правительствуючого Сенату щодо ліквідації автономного устрою 16 грудня 1764 та низки експериментальних нововведень, затверджених Катериною II маніфестом 28 липня 1765. На базі слобідських полків було утворено Слобідсько-Українську губернію, із військ. потуг — 5 однойменних гусарських полків (див. Гусари), осн. частину козац. населення переведено в розряд військових обивателів»[1].
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0008 | Уряд | 2 |
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
Ліквідація козацьких адміністративних одиниць і впровадження імперського поділу: затверджена імператрицею доповідь комісії Шаховського і Паніна від 16 грудня 1764 року та маніфест Катерини II від 28 липня 1765 року[2][3] – «На базі слобідських полків було утворено Слобідсько-Українську губернію»[1].
Пониження соціального статусу корінного населення з метою економічного вилучення: «Козаків і підпомошників повернули у військових обивателів і обложили подушним», а ті, хто мав право курити горілку, «мусили тепер платити… у казну по 95 коп. з душі»[4].
Примусова інкорпорація автохтонних збройних сил до імперської армії: «Слободські козацькі полкі були скасовані і на їх місце велено і було скласти 5 гусарських полків»[4].