Національні операції НКВС та інституційна русифікація (1937–1939)

Тотальна зачистка етнічних меншин (Поляків, Німців, Греків, Болгар) у межах Великого терору через цільові національні накази НКВС. Паралельно, у 1938 році, Москва офіційно ліквідовує всі без винятку національні райони та школи для меншин - постановами Оргбюро ЦК ВКП(б) від 24 січня 1938 року[1][2] - і постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 13 березня 1938 року № 324 запроваджує обов'язкове вивчення російської мови[3]; Київ виконує постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 10 квітня 1938 року[4], повертаючись до відвертих імперських практик асиміляції[5][6].

ID: C0080
Початок:  Серпень 1937
Закінчення:  Грудень 1939
Контриб'ютори: Палій Світодар
Версія: 1.2
Створено: 27 квітня 2026
Змінено: 9 серпня 2026

Актори

ID Назва Процедури
G0010 СРСР 3

Застосовані інструменти

Реалізовані процедури


T0120 Винищення за ознакою ідентичності
Серпень 1937
C0080 Національні операції НКВС та інституційна русифікація (1937–1939)
G0010 СРСР
S0017 Таємна поліція та Спецслужби

Проведення таємних масових «національних операцій» НКВС для фізичного знищення представників етнічних меншин[6]. Механізм задали оперативні накази наркома Єжова: № 00485 від 11 серпня 1937 року відкрив польську операцію - «з 20 серпня 1937 року розпочати широку операцію, спрямовану на повну ліквідацію місцевих організацій „ПОВ"», з терміном завершення «у 3-місячний строк»[7], - а № 00439 від 25 липня 1937 року — німецьку[8]; за їхніми лекалами пройшли грецька, болгарська та інші операції[6]. Масштаб записано у звітності самого карателя: за цифровими зведеннями 1-го спецвідділу НКВС УРСР від 30 серпня 1938 року, в порядку наказів №№ 00485, 00593 та інших по республіці заарештовано 94 659 осіб (54 011 - по польській лінії, 23 036 - по німецькій, 5 642 - по грецькій), з них до 1 липня 1938 року засуджено 61 683; загалом же зі 197 945 засуджених НКВС УРСР за звітний період до розстрілу присуджено 122 274 особи - майже двоє з кожних трьох[9]. За всіма «національними лініями» СРСР засуджено 335 513 осіб, з них розстріляно 73,66%[10].

T0128 Ліквідація національних громадських організацій
Серпень 1937
C0080 Національні операції НКВС та інституційна русифікація (1937–1939)
G0010 СРСР
S0008 Уряд

Примусове закриття всіх національних рад, педагогічних інститутів, театрів і культурних установ етнічних меншин в УСРР[5]: національні райони та сільради ліквідовано постановою Оргбюро ЦК ВКП(б) від 24 січня 1938 року[2], а постанова Політбюро ЦК КП(б)У від 10 квітня 1938 року реорганізувала національні школи й технікуми та перетворила Одеський німецький педагогічний інститут на інститут іноземних мов[4].

T0114.003 Переведення шкіл на мову метрополії
Серпень 1937
C0080 Національні операції НКВС та інституційна русифікація (1937–1939)
G0010 СРСР
S0008 Уряд

24 січня 1938 року Оргбюро ЦК ВКП(б) постановою «Про ліквідацію національних шкіл і національних відділень у школах» закрило неросійські школи по всьому Союзу, тим самим числом ліквідувавши національні райони та сільради[1][2]; 13 березня постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР № 324 «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей» зробила мову метрополії обов'язковим предметом у всіх школах республік[3]. Київ виконав 10 квітня 1938 року: Політбюро ЦК КП(б)У, «виходячи з рішення ЦК ВКП(б)», визнало «недоцільним і шкідливим дальніше існування особих національних шкіл» і постановило реорганізувати німецькі, польські, чеські, шведські та інші школи й технікуми «в радянські школи звичайного типу», ліквідувати національні відділи та класи при звичайних школах, технікумах і вишах, а там, де учнів нікуди перевести, перевести на програми звичайних шкіл самі заклади - з викладанням українською або російською мовою; Одеський німецький педагогічний інститут перетворено на інститут іноземних мов, усю роботу наказано закінчити до 1 серпня 1938 року[4]. Обґрунтування Політбюро записало в самій постанові: «вороги народу - троцькісти, бухарінці й буржуазні націоналісти, які орудували в НКО УРСР, насаджували особі національні німецькі, польські, чеські, шведські, грецькі й інші школи, перетворюючи їх в очаги буржуазно-націоналістичного, антирадянського впливу на дітей»[4]. Державним актом рішення оформив Раднарком УРСР постановою від 29 червня 1938 року про реорганізацію особих національних шкіл, технікумів та Одеського німецького педінституту: вже до 1 серпня 1938 року реорганізації у звичайні школи з російською (переважно) та українською мовою викладання підлягали 766 національних початкових, неповних середніх і середніх шкіл, ще 122 об'єднувалися з російськими та українськими за територіальним принципом - підрахунок історикині Людмили Якубової[11].

Джерела

  1. Организационное бюро Центрального комитета ВКП(б). О ликвидации национальных школ и национальных отделений в школах. 1938. – постановление от 24.01.1938. – РГАСПИ, ф. 17, оп. 114, д. 634, л. 7.
  2. Организационное бюро Центрального комитета ВКП(б). О ликвидации национальных районов и сельсоветов. 1938. – постановление от 24.01.1938. – РГАСПИ, ф. 17, оп. 114, д. 637, л. 7.
  3. Центральный комитет ВКП(б) и Совет народных комиссаров СССР. Об обязательном изучении русского языка в школах национальных республик и областей. 1938. – постановление № 324 от 13.03.1938. – РГАСПИ, ф. 17, оп. 3, д. 997, л. 103—107.
  4. Інститут національних відносин і політології НАН України, Інститут історії України НАН України. Німці в Україні. 20—30-ті рр. XX ст. 1994. – упоряд. Яковлева Л. В., Чирко Б. В., Лишко С. П.; ЦДАВО України.
  5. Якубова Л. Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України ( 20-30-ті роки ): коренізація і денаціоналізація (1). 1998.
  6. Дённингхаус В. В тени «Большого Брата»: Западные национальные меньшинства в СССР (1917-1938 гг.). 2011. – М.: РОССПЭН; Фонд «Президентский центр Б. Н. Ельцина», 2011 (серия «История сталинизма»). ISBN 978-5-8243-1535-6.
  1. Ежов Н. И. Оперативный приказ НКВД СССР № 00485. 1937. – приказ народного комиссара внутренних дел от 11 августа 1937 («польская операция»); Викитека, публ. по архивной копии.
  2. Ежов Н. И. Оперативный приказ НКВД СССР № 00439. 1937. – приказ народного комиссара внутренних дел от 25 июля 1937 («немецкая операция»); Викитека, публ. по ксерокопии архива УФСБ СПб.
  3. Назаренко. Сводные данные об арестованных и осужденных органами НКВД УССР за время с 1 октября 1936 года по 1-е июля 1938 года. 1938. – док. № 158 (редакційний заголовок тому: «Цифрові зведення про заарештованих і засуджених органами НКВС УРСР за період з 1 жовтня 1936 р. по 1 липня 1938 р.») у вид.: Польща та Україна у тридцятих–сорокових роках XX століття. Т. 8: Великий терор: польська операція 1937–1938, ч. 2 (ГДА СБУ + ІПН, Варшава–Київ, 2010); підписано 30.08.1938 нач. 1-го спецвідділу НКВС УРСР. – ГДА СБУ, ф. 16, оп. 31 (1951), спр. 55, арк. 199–204.
  4. Якубова Л. Д., Головченко В., Аркуша О. та ін. Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст. 2012. – Інститут історії України НАН України.
  5. Якубова Л. Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України ( 20-30-ті роки ): коренізація і денаціоналізація (2). 1999.