Ставлення радянської влади до України як до колоніального ресурсу під час війни. Під час відступу 1941 року застосовувалася тактика «випаленої землі» — підрив Дніпрогесу, знищення заводів і продовольства (тотальне знищення інфраструктури та вилучення ресурсів), що прирікало населення, яке залишилося, на загибель. Після повернення у 1943–1944 рр. проводилася злочинна мобілізація («чорносвитники»): сотні тисяч непідготовлених, неозброєних українських селян кидали на німецькі кулемети як гарматне м'ясо для виснаження боєзапасу противника[1][2].
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| G0010 | СРСР |
Застосування тактики «випаленої землі» під час відступу 1941 року: цілеспрямований підрив Дніпрогесу, знищення заводів, складів і комунікацій[2]. |
| ID | Назва | Застосування | |
|---|---|---|---|
| T0134 | Використання як гарматного м'яса |
Кидання тисяч непідготовлених і неозброєних українських селян («чорносвитників») у лобові атаки під час форсування Дніпра для виснаження боєзапасу німецьких військ[1]. |
|
| T0052 | Вилучення ресурсів |
Тотальне вивезення промислового обладнання, продовольства та сільськогосподарської техніки вглиб СРСР під час відступу[2]. |
|
| T0049 | Примусова мобілізація |
Масовий насильницький призов польовими військкоматами населення щойно звільнених територій до лав Червоної армії[1]. |
|
| T0105 | Тотальне знищення інфраструктури |
Застосування тактики «випаленої землі» під час відступу 1941 року: цілеспрямований підрив Дніпрогесу, знищення заводів, складів і комунікацій[2]. |
|
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія |
Застосування тактики «випаленої землі» під час відступу 1941 року: цілеспрямований підрив Дніпрогесу, знищення заводів, складів і комунікацій[2]. |
| S0008 | Уряд |
Тотальне вивезення промислового обладнання, продовольства та сільськогосподарської техніки вглиб СРСР під час відступу[2]. |