Дегуманізація

Агресори можуть використовувати пропагандистські практики для позбавлення представників колонізованого народу людських рис. Жертва цілеспрямовано маркується принизливими ярликами (наприклад, «нелюди», «бойовики», «нацисти», «фашисти», «терористи»), що має зняти психологічні та моральні бар'єри в окупаційних військ і легітимізувати будь-які звірства в очах суспільства агресора, призводячи до повної втрати емпатії.

ID: T0006
Підтехніки:  Немає підтехнік
Народи: Нохчі (Чеченці), Українці
Версія: 1.0
Створено: 21 квітня 2026
Змінено: 21 квітня 2026

Приклади процедур

ID Назва Опис
C0096 Втручання у вибори та протидія «Помаранчевій революції» (2004)

Використання десанту російських політтехнологів для ведення агресивної інформаційної кампанії, у якій політичних опонентів демонізували та безпідставно звинувачували у фашизмі[1].

S0009 Дипломатія

Публікація статті Д. Медведєва (жовтень 2021), у якій українське керівництво маргіналізується, називається несамостійними «васалами» Заходу і прямо порівнюється з нацистами, що слугувало ідеологічним сигналом про безглуздість будь-яких мирних переговорів[1].

C1105 Нав’язування образу відсталості та «цивілізаторська» місія (1721–1800-ті рр.)

Уряд Російської імперії цілеспрямовано конструював образ корінного населення як злочинних дикунів: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) фіксує, що в документах адміністрації горців маркували як «непостійних і віроломних», а їхні дії пояснювали посиланнями на їхнє «хижацьке ремесло, до якого вони схильні самою своєю природою та вихованням»[2].

S0021 Пропаганда

Використання десанту російських політтехнологів для ведення агресивної інформаційної кампанії, у якій політичних опонентів демонізували та безпідставно звинувачували у фашизмі[1].

C1106 Пропагандистська інверсія ролей і дегуманізація (1800–1864 рр.)

Апарат Російської імперії конструював образ корінного населення як дикунів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що дореволюційна історіографія описувала боротьбу горців «діями варварів, позбавлених 'цивілізованих' уявлень про незалежність і свободу»[3], а імперський історик і учасник подій В. О. Потто наводить слова генерала О. П. Єрмолова, який заявляв, що «жорстокість тутешніх звичаїв не можна приборкати милосердям»[4]. Генерал Єрмолов у своїх «Записках» характеризував Нохчі як природжену розбійницьку породу: «Чеченці, найзліші з розбійників, що нападають на лінію», їхня земля — прихисток, де «дружньо приймалися лиходії всіх інших народів, які залишали свою землю через якісь злочини», а саму Чечню «можна справедливо назвати гніздом усіх розбійників», «менше за інших наповнені були розбійниками, які брали участь раніше в усіх набігах Чеченців на лінію. У них збиралися хижаки й переховувалися…»[5].

G0011 Російська Федерація

Використання десанту російських політтехнологів для ведення агресивної інформаційної кампанії, у якій політичних опонентів демонізували та безпідставно звинувачували у фашизмі[1].

G0011 Російська Федерація

Публікація статті Д. Медведєва (жовтень 2021), у якій українське керівництво маргіналізується, називається несамостійними «васалами» Заходу і прямо порівнюється з нацистами, що слугувало ідеологічним сигналом про безглуздість будь-яких мирних переговорів[1].

G0009 Російська імперія

Уряд Російської імперії цілеспрямовано конструював образ корінного населення як злочинних дикунів: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) фіксує, що в документах адміністрації горців маркували як «непостійних і віроломних», а їхні дії пояснювали посиланнями на їхнє «хижацьке ремесло, до якого вони схильні самою своєю природою та вихованням»[2].

G0009 Російська імперія

Апарат Російської імперії конструював образ корінного населення як дикунів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що дореволюційна історіографія описувала боротьбу горців «діями варварів, позбавлених 'цивілізованих' уявлень про незалежність і свободу»[3], а імперський історик і учасник подій В. О. Потто наводить слова генерала О. П. Єрмолова, який заявляв, що «жорстокість тутешніх звичаїв не можна приборкати милосердям»[4]. Генерал Єрмолов у своїх «Записках» характеризував Нохчі як природжену розбійницьку породу: «Чеченці, найзліші з розбійників, що нападають на лінію», їхня земля — прихисток, де «дружньо приймалися лиходії всіх інших народів, які залишали свою землю через якісь злочини», а саму Чечню «можна справедливо назвати гніздом усіх розбійників», «менше за інших наповнені були розбійниками, які брали участь раніше в усіх набігах Чеченців на лінію. У них збиралися хижаки й переховувалися…»[5].

S0008 Уряд

Уряд Російської імперії цілеспрямовано конструював образ корінного населення як злочинних дикунів: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) фіксує, що в документах адміністрації горців маркували як «непостійних і віроломних», а їхні дії пояснювали посиланнями на їхнє «хижацьке ремесло, до якого вони схильні самою своєю природою та вихованням»[2].

S0008 Уряд

Апарат Російської імперії конструював образ корінного населення як дикунів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що дореволюційна історіографія описувала боротьбу горців «діями варварів, позбавлених 'цивілізованих' уявлень про незалежність і свободу»[3], а імперський історик і учасник подій В. О. Потто наводить слова генерала О. П. Єрмолова, який заявляв, що «жорстокість тутешніх звичаїв не можна приборкати милосердям»[4]. Генерал Єрмолов у своїх «Записках» характеризував Нохчі як природжену розбійницьку породу: «Чеченці, найзліші з розбійників, що нападають на лінію», їхня земля — прихисток, де «дружньо приймалися лиходії всіх інших народів, які залишали свою землю через якісь злочини», а саму Чечню «можна справедливо назвати гніздом усіх розбійників», «менше за інших наповнені були розбійниками, які брали участь раніше в усіх набігах Чеченців на лінію. У них збиралися хижаки й переховувалися…»[5].

C0102 Ідеологічна підготовка до повномасштабного вторгнення (2020–2021)

Публікація статті Д. Медведєва (жовтень 2021), у якій українське керівництво маргіналізується, називається несамостійними «васалами» Заходу і прямо порівнюється з нацистами, що слугувало ідеологічним сигналом про безглуздість будь-яких мирних переговорів[1].

Джерела