Агресори можуть ініціювати, спонсорувати та таємно координувати насильницьку зміну влади в колонізованому суспільстві. Шляхом повалення легітимного уряду силами внутрішньої опозиції, радикальних груп або завербованих військових колонізатор штучно створює політичну кризу. Це дозволяє йому оперативно встановити маріонетковий режим без необхідності розпочинати відкриту повномасштабну воєнну інтервенцію.
У січні 1918 року, поки війська радянської Росії наступали на Київ, більшовики підняли повстання в самому місті. У неділю 15(28) січня робітники й озброєні загони більшовиків захопили завод «Арсенал» на Печерську (район Києва)[1]. Наступного дня, 16(29) січня, Київський комітет партії більшовиків випустив друковану листівку до робітників і солдатів міста проти Генерального секретаріату (уряд Української Народної Республіки при Центральній Раді). У ній сказано: «Панове з Генерального секретаріату готують тут, у серці України, розгін Рад робітничих і солдатських депутатів і думають, що знайдуться тут солдати, які вчинять цю чорну справу. Ні, цьому не бути!»[2]. Листівка кликала «на захист революції» й закінчувалася закликом «Геть контрреволюціонерів, що згрупувалися в Центральній раді та Генеральному секретаріаті». 19 січня (1 лютого) надзвичайний комісар радянської Росії в Україні Орджонікідзе телеграфував урядові радянської Росії: «У Києві повстання робітників і солдатів полків Богдана Хмельницького та Шевченка. Арсенал у руках робітників. Сьогодні радянські війська увійдуть до Києва»[3]. Повстання всередині міста й наступ ззовні стоять в одній телеграмі та в одному розрахунку.
Збройне захоплення влади: заява ГКЧП від 18 серпня 1991 року оголосила про перехід повноважень президента СРСР: «У зв'язку з неможливістю за станом здоров'я виконання Горбачовим Михайлом Сергійовичем обов'язків Президента СРСР і переходом… повноважень Президента Союзу РСР до віцепрезидента СРСР Янаєва Геннадія Івановича… утворити Державний комітет з надзвичайного стану в СРСР (ГКЧП СРСР)»[4]. Путч було приурочено до зриву договірного перезаснування Союзу: «Утворенню ГКЧП передував так званий новоогарьовський процес - започатковані 23 квітня 1991 переговори президента СРСР М.Горбачова в його заміській резиденції Ново-Огарьово з керівниками союзних республік про підписання нового Союзного договору»[5] - переворот обірвав цей процес.
Спроба збройного захоплення влади навесні 2014 року через штурм обласних адміністрацій: ООН зафіксувала, що вже «у середині квітня 2014 року» «групи озброєних людей незаконно здійснили добре організоване і скоординоване захоплення громадських будівель та відділень міліції і служб безпеки в містах і селищах Донецької та Луганської областей», а «з метою збереження контролю над захопленими районами ці групи звели барикади і блокпости»[6]. У Харкові переворот було швидко придушено.