Запровадження військових поселень і ліквідація Задунайської Січі (1817–1828)
Кампанія з перетворення вільного населення на безправних військових поселенців. «Поштовхом до нього став наказ про скасування Бузького козацького війська і перетворення козаків на військ. поселенців»[1] – повстання бузьких козаків 1817 року було жорстоко придушене. Актів було два, по різні боки повстання: іменний указ від 17 квітня 1817 року передав округ Бузького війська «в безпосереднє військове управління» (ПСЗРІ, т. XXXIV, № 26.802) - він і став поштовхом; указ від 8 жовтня 1817 року (№ 27.081), уже після придушення, оформив ліквідацію: «назва Бузького козачого війська знищується»[2]. Пізніше кошовий Гладкий із частиною задунайців «30(18) трав. 1828 перейшли Кілійське гирло Дунаю, увійшли до Ізмаїльського порту й приєдналися до рос. армії»[3] – це стало кінцем останньої вольниці: Задунайська Січ «існувала з останньої чв. 18 ст. по 1828»[3].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0009 | Дипломатія | 1 |
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби | 1 |
Реалізовані процедури
Переведення козаків на становище безправних військових поселенців (аракчеєвщина), що спровокувало повстання 1817 року: «Поштовхом до нього став наказ про скасування Бузького козацького війська і перетворення козаків на військ. поселенців… Розправа з повсталими козаками була надзвичайно жорстокою, багатьох із них порубали шаблями, потопили в Пд. Бузі, засікли батогами»[1]. Актів було два, по різні боки повстання: іменний указ від 17 квітня 1817 року передав округ Бузького війська «в безпосереднє військове управління» (ПСЗРІ, т. XXXIV, № 26.802) - він і став поштовхом; указ від 8 жовтня 1817 року (№ 27.081), уже після придушення, оформив ліквідацію: «назва Бузького козачого війська знищується»[2].
Переманювання на бік імперії кошового отамана Гладкого 1828 року: частина задунайців «на чолі з кошовим отаманом Й.Гладким 30(18) трав. 1828 перейшли Кілійське гирло Дунаю, увійшли до Ізмаїльського порту й приєдналися до рос. армії»[3].
Перехід отамана залишив козаків, що зосталися за Дунаєм, під ударом Порти й поклав край останній козацькій вольниці: Задунайська Січ «існувала з останньої чв. 18 ст. по 1828»[3].
Джерела
- Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. (2003). Енциклопедія історії України: Т. 1.
- Российская империя (ПСЗРИ); №26802 от 17 апреля 1817 и №27081 от 8 октября 1817 (упразднение Бугского казачьего войска). (1830). Полное собрание законов Российской империи. Собрание первое. Том XXXIV (1817).