Економічна експлуатація та створення залежності Нохчі (1617–1622)
Окупаційна адміністрація Московського царства в Терському місті використовувала підкорених Нохчі (Окочан) для виконання державних завдань, штучно утримуючи їх у стані економічної залежності. У своїй чолобитній цареві Михайлу Федоровичу окоцький мурза Кохостров Бійтеміров та служилі Окочани Терського міста звітували про постійний примус до воєнних дій: «з твоїми государевими непослушниками б'ємося ми, холопи твої государеві, не шкодуючи голів своїх, за тебе, государю, кров свою проливаємо і голови свої складаємо»[1]. При цьому метрополія навмисно не видавала корінному населенню базових ресурсів для життєзабезпечення впродовж п'яти років. У пам'яті з Посольського приказу до приказу Казанського палацу зафіксовано: «государевого хлібного жалування за минулі роки — за 125-й, і за 126-й, і за 127-й, і за 128-й, і за 129-й рік — їм не дано»[1]. Результатом стало виснаження населення: Бійтеміров доповідав, що вони «стали безхлібні, від голоду та всякої нужди вкрай загинули й заборгували, государю, великим боргом, і помираємо з жінками й дітьми голодною смертю»[1]. Для розв'язання кризи очільник Нохчі вирушив до Москви, однак під час повернення на Кавказ загинув. У пам'яті з Посольського приказу констатується, що «Кохостров-мурза зі своєю людиною втонув у річці Оці»[1], при цьому представники метрополії постановили конфіскувати майно загиблого: «одяг його і всяке майно взяли до нашої казни»[1]. Смерть делегата була використана для подальшого обмеження прав Нохчі. У поданій цареві Михайлу Федоровичу чолобитній окоцький мурза Чепан Кохостров зазначав, що під час інциденту «государева жалувана грамота пропала разом із ним»[1], унаслідок чого окупаційна адміністрація штучно понизила статус його родини для обкладення повинностями: у доповідній виписці Посольського приказу зафіксовано, що спадкоємців було «зрівняно в усьому з Окочанами, з орними людьми, і підводи й вози з них беруть», тоді як раніше з них «жодних податей не бралося»[1].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0008 | Московське царство | 4 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації | 4 |
Реалізовані процедури
Адміністрація метрополії не оплачувала примусову працю та утримувала продовольство протягом п'яти років: у пам'яті з Посольського приказу до приказу Казанського палацу зафіксовано скаргу про те, що підпорядкованим Окочанам Терського міста «государевого хлібного жалування за минулі роки — за 125-й, і за 126-й, і за 127-й, і за 128-й, і за 129-й рік — не дано»[1].
Окупаційна адміністрація цілеспрямовано виснажувала корінне населення матеріально, змушуючи нести примусову службу власним коштом: у поданій цареві Михайлу Федоровичу чолобитній окоцький мурза Кохостров Бійтеміров та служилі Окочани Терського міста доповідали, що через невиплату жалування вони «стали безхлібні, від голоду і від усякої нужди вкрай загинули і заборгували, государю, великим боргом, і помираємо з жінками і з дітьми голодною смертю»[1].
Представники метрополії конфіскували особисте майно загиблого делегата Нохчі до державної скарбниці: у пам'яті з Посольського приказу до приказу Казанського палацу приписувалося розслідувати загибель окоцького мурзи Кохострова Бійтемірова, який утонув, а зі знайденого «плаття його і всяку рухлядь взяли в нашу казну»[1].
Окупаційна адміністрація використовувала фізичну втрату документів для штучного пониження соціального статусу місцевих жителів заради їх економічного оподаткування: у виписці Посольського приказу за чолобитною цареві Михайлу Федоровичу констатується, що після того як «государева жалувана грамота пропала», спадкоємці загиблого делегата Нохчі були позбавлені привілеїв і «зверстані в усьому з Окочанами, з орними людьми, і підводи й вози з них беруть», тоді як раніше з них «ніяких податей не бралося»[1].