Використання Нохчі у воєнних експедиціях, інтервенція та обкладення ясаком (1626–1628)
Окупаційна адміністрація метрополії та лояльні їй сили використовували підкорених Нохчі (Окочан) у збройних конфліктах і здійснювали воєнні інтервенції на гірські території. Історик І. Х. Тхамокова констатує, що 1626 року для підтримки союзних феодалів воєводи послали «терських узденів і черкасів, і новохрещених, і Окочан 252 особи, а також терських отаманів і козаків з терським кінним стрілецьким головою Фадеєм Волошеніним та із сотниками 500 осіб»[1][2]. 1628 року, після того як горці вбили п'ятьох козаків, відбулося вторгнення у відповідь: Тхамокова зазначає, що під час збройного походу кабардинський мурза Коншов-мурза Бітемрюков «ходив на цих «горських людей» разом із «вольними» отаманами й козаками та з «Окочанами»»[1]. Паралельно метрополія примушувала гірські товариства Нохчі до юридичного підпорядкування та сплати натуральної данини. У відписці терських воєвод Івана Андрійовича Дашкова та Богдана Герасимовича Приклонського до Посольського приказу зафіксовано інформацію про «присягу, дану Шибутянами Лаварсаном Язиєвим і Затишкою Лаварсановим за 20 дворів у 1627 р.»[3]. У документі сухо констатується вимога адміністрації, щоб горці «від государя відступні не були і були під государевою рукою в прямому холопстві»[3] та зобов'язалися «ясак давати по кулю меду на рік»[3].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0008 | Московське царство | 5 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації | 5 |
Реалізовані процедури
Окупаційна адміністрація примушувала підпорядкованих Нохчі до участі у збройних конфліктах: у своїй чолобитній цареві Михайлу Федоровичу окоцький мурза Кохостров Бійтеміров та служилі Окочани Терського міста звітували, що «з твоїми государевими непослушниками б'ємося ми, холопи твої государеві, не шкодуючи голів своїх, за тебе, государя, кров свою проливаємо і голови свої складаємо»[3].
Окупаційна адміністрація та лояльні їй сили направляли підпорядкованих Нохчі (Окочан) для участі у збройних конфліктах, зокрема проти їхніх співвітчизників: історикиня І. Х. Тхамокова констатує, що 1626 року воєводи послали в похід «Окочан 252 особи»[1][2], а 1628 року під час збройного вторгнення кабардинський мурза Коншов-мурза Бітемрюков «ходив на цих «горських людей»... з «Окочанами»»[1].
Збройні загони, лояльні метрополії, здійснювали вторгнення на території гірських громад Нохчі для придушення їхнього опору: історикиня І. Х. Тхамокова вказує, що 1628 року кабардинський мурза Коншов-мурза Бітемрюков «ходив на цих «горських людей» разом із «вольними» отаманами й козаками та з «Окочанами»»[1].
Окупаційна адміністрація вимагала від гірських громад Нохчі (Шибутян) юридичного закріплення підпорядкованого статусу: у відписці терських воєвод Івана Андрійовича Дашкова та Богдана Герасимовича Приклонського до Посольського приказу зафіксовано інформацію про «присягу, дану Шибутянами Лаварсаном Язиєвим і Затишкою Лаварсановим за 20 дворів у 1627 р.»[3], з прямим приписом, щоб вони «від государя відступні не були і були під государевою рукою в прямому холопстві»[3].
Окупаційна адміністрація обклала гірські громади Нохчі (Шибутян) щорічною натуральною даниною: у відписці терських воєвод Івана Андрійовича Дашкова та Богдана Герасимовича Приклонського до Посольського приказу констатується, що під час оформлення підданства 1627 року від горців вимагали «ясак давати по кулю меду на рік»[3].