Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924)

Радянська Росія поставила над Чечнею невиборний надзвичайний орган: 3 квітня 1920 року з'їзд у Грозному «проголосив передачу всієї влади Чеченському революційному комітету з п'яти осіб»^[1]. Коли на виборах до Рад у липні 1920 року «переважну більшість місць у Радах отримали... представники так званих «куркульсько-мульських і націоналістичних елементів»», обрані Ради розпускалися - історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов фіксують: «селянські Ради за короткий строк розпускалися двічі (у серпні 1921 і в липні 1922 р.) і знову відновлювалася влада ревкому»^[1]. Восени 1920 року «Алдинський з'їзд було розігнано, а кількох грозненських партійних працівників... заарештовано» за розпорядженням глави Кавказького бюро ЦК компартії Орджонікідзе^[1]. Гірська АСРР, що оформила автономію горців, «проіснувала недовго і в 1924 р., виконавши, за задумом партійного керівництва, свої завдання, припинила своє існування»^[1].

Радянська Росія роззброювала чеченські села військовими операціями всі п'ять років кампанії. Історик Є. Ф. Жупікова пише: операції з роззброєння Кавказька трудова армія «проводила... у 1920 р.; у березні-серпні 1921 р. було роззброєно чеченські аули Гордалі, Центорой, Белгатой, Дарго, Беной, Ведено, Грозненський, Шалі, що брали участь у заколоті Н. Гоцинського»^[2]. У травні 1922 року війська, направлені в Чечню, очолив Гікало - секретар Гірського обкому партії^[3], який у війну з Денікіним командував повстанськими загонами в горах Чечні^[2]: «Роззброєння зазнали селища Махкети, Гойти і Катир-Юрт, причому проти останніх було використано бойову авіацію. Крім вилучення значної кількості зброї, було захоплено і розстріляно до 30 «бандитів», чиє майно влада конфіскувала»^[1]. 1924 рік «завершився в Чеченській АО великою військовою операцією з вилучення зброї, у ході якої вдалося зібрати майже 3 тисячі гвинтівок і близько 400 револьверів і пістолетів»^[1].

Радянська Росія страчувала напоказ: «Під час проведення чеченського з'їзду в Грозному за вироком місцевої ЧК було демонстративно розстріляно 7 чеченців. Ця страта справила настільки «...убивче враження на маси чеченців, які не встигли роз'їхатися після з'їзду», що командування Кавказької Трудової Армії вимагало надалі виконувати смертні вироки над чеченцями якомога далі від Чечні»^[1].

За шейхом Алі Мітаєвим, членом Чеченського ревкому, ГПУ встановило «ретельне спостереження», а навесні 1924 року «ухвалило рішення «про вилучення» з Чечні А. Мітаєва. Офіційні домовленості з ним були віроломно порушені, він був раптово заарештований, вивезений у Ростов-на-Дону і, після недовгого слідства, розстріляний»^[1]; історик Є. Ф. Жупікова датує арешт 19 квітня 1924 року і наводить формулу звинувачення ГПУ - «за його зв'язок з контрреволюційними організаціями»^[2]. Характер розправи та її виконавців історики називають своїми іменами: «Убивство чекістами А. Мітаєва», - пишуть Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов^[1].

У 1923-1924 роках Чеченський ревком зробив заручництво офіційною практикою боротьби з «бандитизмом»: «Було вжито заходів щодо взяття на облік усіх наявних у Чечні злочинців і запроваджено практику взяття заручників з числа близьких родичів бандитів, які переховуються»^[1].

Радянська Росія дала шаріатським судам офіційний статус і відібрала його через місяць: установчий з'їзд Рад Гірської республіки у квітні 1921 року постановив запровадити шаріатський судоустрій (шаріат - ісламське право) - історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов називають це «явною (і тимчасовою) поступкою мусульманському духовенству Чечні та Інгушетії»: «Уже у травні 1921 р. ЦВК ГАСРР своєю постановою позбавив шаріатські суди фінансування з державного бюджету і підтримки державних органів»^[1].

Червона армія в 1920 році грабувала чеченські села, в яких стояла: розквартировані в Чечні частини, пишуть історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов, «майже не отримували майнового і продовольчого забезпечення», що змушувало їх займатися «самопостачанням» - «...Червона Армія не тільки бешкетувала, а й відбирала хліб, худобу та інше, тероризуючи населення безцільними вбивствами»^[1]. Влітку 1920 року в Центорої чеченці розгромили підрозділ Кавказької трудової армії, «що займався прямими грабежами»^[1]. Забирали й майно вбитих: під час роззброєння у травні 1922 року «було захоплено і розстріляно до 30 «бандитів», чиє майно влада конфіскувала»^[1].

Радянський Союз 9 травня 1924 року таємною постановою Президії ЦВК дав ОГПУ «право позасудової розправи щодо бандитів та їхніх посібників, а саме: висилка з даної місцевості, ув'язнення в концентраційний табір на строк до 3-х років і застосування вищої міри покарання - розстріл», а республікам приписав оголошувати місцевості «неблагополучними щодо бандитизму», де органи ГПУ «мають право вирішувати на свій розсуд будь-яку справу про бандитизм»^[4]. Чеченська влада вже в тому ж травні телеграфувала в центр: «Санкціонуйте створення трибуналу або політичної трійки»^[5]. Трійки, що запрацювали, «у складі працівника прокуратури, ГПУ і першого партійного керівника, — як правило, виносили вироки заочно — за поданими документами, часто навіть не допитуючи звинуваченого. Про участь у процесі захисту не могло бути й мови»^[1].

Особливий відділ Кавказької трудової армії вів масові розстріли безконтрольно навіть для власного командування: комісар армії Врачев скаржився, що про них «...майже нічого не відомо не тільки Ревтрибуналу чи Політичному відділу армії, а й ні мені, ні командувачу армії»^[1]. Під час роззброєння у травні 1922 року людей спочатку брали, потім розстрілювали: «було захоплено і розстріляно до 30 «бандитів», чиє майно влада конфіскувала»^[1].