Насильницька колективізація та розкуркулення (1928–1932)
Наступ на традиційний уклад українського села, що залишалося головним носієм національної ідентичності та економічної самостійності. Під гаслами соціалістичної модернізації Москва проголосила курс «ліквідації куркульства як класу»: секретна постанова Політбюро від 30 січня 1930 року наказувала «конфіскувати в куркулів цих районів засоби виробництва, худобу, господарські та житлові будівлі, підприємства з переробки, кормові й насіннєві запаси» і направити «у концтабори 60000 і піддати виселенню у віддалені райони — 150000 куркулів», з них по Україні - 15 тисяч до концтаборів і 30–35 тисяч на висилку[1]. Селян, які чинили опір, масово розкуркулювали й депортували до Сибіру та на Північ[2].
Актори
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби | 4 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Реалізовані процедури
Насильницьке вилучення в селян землі, худоби та сільськогосподарського реманенту в межах форсованої колективізації під гаслами соціалістичної модернізації[2].
Масове позбавлення майна та примусове виселення сотень тисяч селян, які чинили опір (так званих «куркулів»), до віддалених спецпоселень Сибіру та Півночі[2].
Масове виселення сотень тисяч Українських селян («куркулів») та членів їхніх родин до Сибіру й віддалених північних регіонів СРСР[2].
Масові арешти селян під час кампанії розкуркулення: згідно з директивами 1930 року, окрім депортацій, десятки тисяч людей відправляли безпосередньо до концентраційних таборів для ізоляції[2].
Використання розкуркулених селян, відправлених до системи новостворюваного ГУЛАГу, як примусової безоплатної робочої сили на важких державних роботах[2].