Показове знищення аулу Даді-юрт і зведення фортеці Внезапної для витіснення Нохчі з кумицької рівнини (1819)

Після зведення фортеці Грозної на Сунжі 1818 року генерал Єрмолов продовжив, як пише історик Д. А. Хожаєв, «стискати непокірну Чечню новими фортецями та укріпленнями», і в їхньому ряду 1819 року з'явилася фортеця Внезапна[1]. Імперський історик Потто прямо називає її призначення: закладена вісімнадцятого липня 1819 року, вона «відокремила Чеченців від Кумиків» і «перегороджувала [Чеченцям] шлях через Салатавські гори»[2]. Потто пише, що Єрмолов «вирішив очистити всю кумицьку рівнину… змусивши Чеченців піти звідси за гірський Качкаликівський хребет», а домогтися, щоб ті самі відвели сім'ї, «можна було лише прикладом жаху»[2]. Показовою жертвою обрали нохчійський аул Даді-юрт. Історик Д. А. Хожаєв пише, що аул на 200 дворів був «одним із найбагатших у Чечні» і «славився своїми хоробрими та працьовитими жителями, красою і шляхетністю дівчат»[1]. Єрмолов наказав генерал-майорові Сисоєву оточити аул і, «якщо чинитимуть опір, покарати зброєю, нікому не даючи пощади»[3]. П'ятнадцятого вересня 1819 року аул оточили шість кабардинських рот і сім сотень козаків, і брали його, штурмуючи кожен двір під артилерією[2][1]. Єрмолов сам у своїх «Записках» визнає результат: «усі, хто був зі зброєю, винищені, і число їх не менш як чотириста осіб», жінок і дітей «узято в полон до ста сорока… але значно більше число було вирізано або загинуло в домах від дії артилерії та пожежі», а селище «складалося з 200 домів» і було «розорене дощенту»[3]. Уцілілих жінок і дітей повели полоненими за Терек; історик Д. А. Хожаєв пише, що під час переправи 46 захоплених дівчат, «не бажаючи терпіти наругу в полоні», загинули, «хапаючи з собою конвоїрів у бурхливу річку»[1]. Після знищення аулу качкаликівські селища Єрмолов добивав уже майже без опору; сам він визнає: «приклад Дадан-юрта поширив усюди жах»[3].

ID: C1143
Початок:  Липень 1819
Закінчення:  Вересень 1819
Версія: 1.0
Створено: 27 червня 2026
Змінено: 27 червня 2026

Актори

ID Назва Опис
G0009 Російська імперія

Російська імперія ставила навколо Чечні кільце фортець, щоб стиснути її та відрізати від сусідів. Історик Д. А. Хожаєв пише, що слідом за Грозною 1819 року з’явилася фортеця Внезапна, поставлена, щоб «стискати непокірну Чечню новими фортецями та укріпленнями»[1]. Імперський історик Потто підтверджує призначення й дату: закладена вісімнадцятого липня 1819 року, вона «розділила Чеченців від Кумиків» і «перегороджувала [Чеченцям] шлях через Салатавські гори», а з Грозною її зв’язали низкою укріплень[2]. Цю фортецю генерал Єрмолов планував ще у всепідданішому рапорті листопада 1817 року, передбачаючи, що «продовживши Лінію через Аксаївські та Андріївські селища до р. Сулак, буде закрито Кизляр»[4].

Застосовувані техніки

ID Назва Застосування
T0053 Викрадення людей

Російська імперія забирала вцілілих після знищення аулу Нохчі полоненими у свої межі. Сам генерал Єрмолов у своїх «Записках» пише, що жінок і дітей «взято в полон до ста сорока»[3], а імперський історик Потто це підтверджує[2]. Історик Д. А. Хожаєв пише, що під час переправи полонених через Терек 46 захоплених дівчат, «не бажаючи терпіти наругу в полоні», загинули, «тягнучи за собою конвоїрів у бурхливу річку»[1].

T0052 Вилучення ресурсів

Російська імперія під час розорення нохчійського аулу віддавала його майно солдатам як здобич. Історик Д. А. Хожаєв пише, що каральні набіги за Єрмолова йшли «зі знищенням населення, будинків, посівів, садів і лісів, викраденням худоби та розграбуванням майна», а російські начальники вторгалися в мирні землі, «щоб відзначитися або забрати здобич»[1]. Сам генерал Єрмолов у своїх «Записках» визнає це: після знищення Даді-юрта «солдатам дісталася доволі багата здобич»[3].

T0139 Зведення фортець

Російська імперія ставила навколо Чечні кільце фортець, щоб стиснути її та відрізати від сусідів. Історик Д. А. Хожаєв пише, що слідом за Грозною 1819 року з’явилася фортеця Внезапна, поставлена, щоб «стискати непокірну Чечню новими фортецями та укріпленнями»[1]. Імперський історик Потто підтверджує призначення й дату: закладена вісімнадцятого липня 1819 року, вона «розділила Чеченців від Кумиків» і «перегороджувала [Чеченцям] шлях через Салатавські гори», а з Грозною її зв’язали низкою укріплень[2]. Цю фортецю генерал Єрмолов планував ще у всепідданішому рапорті листопада 1817 року, передбачаючи, що «продовживши Лінію через Аксаївські та Андріївські селища до р. Сулак, буде закрито Кизляр»[4].

T0077 Каральні експедиції

Російська імперія посилала війська розоряти нохчійські селища на покарання за непокору. Історик Д. А. Хожаєв пише, що генерал Єрмолов наказав генерал-майорові Сисоєву та полковникові Бековичу-Черкаському «оточити мирне селище Даді-юрт» і «покарати зброєю, нікому не даючи пощади»[1]. Єрмолов у своїх «Записках» підтверджує свій наказ: оточити аул, запропонувати мешканцям піти, «а якщо чинитимуть опір, покарати зброєю, нікому не даючи пощади»[3]. П’ятнадцятого вересня 1819 року аул оточили шість кабардинських рот і сім сотень козаків і взяли штурмом[2].

T0104 Масові вбивства цивільних

Російська імперія під час штурму нохчійського аулу винищувала його мешканців без різниці статі та віку. Історик Д. А. Хожаєв пише, що «озвірілі карателі не щадили ні жінок, ні дітей», а вриваючись у доми, «вирізали всіх без пощади»[1]. Сам організатор, генерал Єрмолов, у своїх «Записках» визнає рахунок: «усі, хто був зі зброєю, винищені, і число їх не менш як чотириста осіб», а «значно більше число було вирізано або загинуло в домах від дії артилерії та пожежі»[3]. Імперський історик Потто підтверджує, що аул узяли, лише коли «поголовно були винищені всі його захисники», а вирізаних і загиблих у пожежі було вдвічі більше за сто сорок уцілілих[2].

T0142 Обмеження географії розселення

Російська імперія зганяла Нохчі з рівнинної землі, щоб розчистити її під себе та під лояльних сусідів, і закривала повернення фортецями. Історик Д. А. Хожаєв наводить визнання генерала Орбеліані, що такий згін був повсюдною системою: «в усій Чечні не залишилося жодного аулу, жодного двору, які по кілька разів не переселялися б з одного місця на інше»[1]. Сам генерал Єрмолов у всепідданішому рапорті визнає це щодо качкаликів Нохчі: заради очищення аксаївського прибережжя він вигнав їх звідти й поставив на їхньому місці фортеці Амір-Аджі-юрт і Внєзапну, заради «звільнення його [Аксая] від Качкаликів, яких я одразу наказав вигнати звідти; заснував фортецю Внєзапну»[4].

T0022 Терор

Російська імперія знищувала окреме селище показово, щоб жахом примусити решту Нохчі покинути свої землі. Імперський історик Потто пише, що генерал Єрмолов вирішив очистити кумицьку рівнину, «змусивши Чеченців піти… за гірський Качкаликівський хребет», а спонукати їх до цього «можна було тільки прикладом жаху», і «спокутною жертвою було обрано» аул Даді-юрт[2]. Сам Єрмолов у своїх «Записках» визнає цей розрахунок: «спонукати їх до віддалення дружин може лише приклад жаху», а після знищення аулу «приклад Дадан-юрта поширив повсюди жах»[3].

Інструменти

ID Назва Опис
S0010 Регулярна армія

Російська імперія ставила навколо Чечні кільце фортець, щоб стиснути її та відрізати від сусідів. Історик Д. А. Хожаєв пише, що слідом за Грозною 1819 року з’явилася фортеця Внезапна, поставлена, щоб «стискати непокірну Чечню новими фортецями та укріпленнями»[1]. Імперський історик Потто підтверджує призначення й дату: закладена вісімнадцятого липня 1819 року, вона «розділила Чеченців від Кумиків» і «перегороджувала [Чеченцям] шлях через Салатавські гори», а з Грозною її зв’язали низкою укріплень[2]. Цю фортецю генерал Єрмолов планував ще у всепідданішому рапорті листопада 1817 року, передбачаючи, що «продовживши Лінію через Аксаївські та Андріївські селища до р. Сулак, буде закрито Кизляр»[4].

Джерела