Перша світова війна в Чечні: вивіз «ненадійного елементу» в «Дику дивізію», надзвичайна охорона і мобілізація страйкарів (1914-1917)

Російська імперія з початком світової війни в 1914 році вивезла з Чечні на фронт тих, кого вважала небезпечними. Чеченський письменник Х. Д. Ошаєв, уродженець слободи Воздвиженської і свідок подій, писав: «Як і після 1905 року, намісництво на Кавказі, під час війни, вирішило вивести з Чечні весь ненадійний елемент, що не мав застосування своїм рукам і міг завдати царській адміністрації багато клопоту «у хвилину життя скрутну». Ті, хто переховувався від влади і виявив бажання йти на війну, амністувалися»^[2]. Для цього імперія в 1914 році створила Кавказьку кінну дивізію, прозвану «Дикою», - шість національних полків з горців по чотири кінні сотні: Чеченський, Дагестанський, Інгуський, Кабардинський, Татарський і Черкеський^[1]. Цю ж мету пізніше назвав генерал Денікін, який у Громадянську війну очолив Добровольчу армію, що зайняла Чечню в 1919 році (кампанія C1174): «Чи не прагнення до вилучення з території Кавказу найбільш неспокійних елементів було винятковою причиною цього формування»^[1]. Тих, хто залишився, імперія тримала під посиленими гарнізонами - Х. Д. Ошаєв писав: «Під час війни гарнізони укріплень Ведено, Шатой, Воздвиженської були збільшені, сотні возів продовольства, зброї та бойового спорядження в перші ж дні війни переповнили склади цих укріплень»^[2]. У серпні 1916 року солдати Осетинського пішого дивізіону, які проходили підготовку у фортеці Воздвиженській, відмовилися виконувати накази і відтягували відправлення на фронт; військове командування перекинуло з Грозного піхотний батальйон, і 26 серпня той розстріляв виступ - історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «загинуло 16 і дістали поранення понад 30 солдатів дивізіону»; частина втікачів сховалася в чеченських аулах і будинках^[1][3]. За підбурювання імперська адміністрація заарештувала двох жителів Старих Атагів - Мурду Хамідова і Джабраїла Толгаєва; ті ж історики пишуть: «Обидва були засуджені до смертної кари й уникли її лише завдяки Лютневій революції 1917 р.»^[1].

У травні 1916 року Російська імперія мобілізувала в армію страйкуючих робітників грозненських нафтопромислів - тих, хто мав відстрочку від військової служби і брав участь у страйку. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «було видано розпорядження про негайну мобілізацію всіх грозненських робітників, які мають відстрочку від військової служби і беруть участь у страйку»^[1]. Страйк почався зі спору про заробітну плату: 12 травня робітники вручили Раді з'їзду Терських нафтопромисловців письмові вимоги про її підвищення в середньому на 50%, 21 травня о другій годині дня по тривожних заводських гудках промисли стали, а 31 травня, пишуть ті ж історики, «робітники повсюдно почали повертатися на роботу»^[1]. Не хотіли воювати й ті, кого вже набрали: з півтори тисячі осіб четвертого набору «Дикої дивізії», які проходили підготовку в запасному полку, до бойових частин прибули лише 553 - решту військове командування повернуло на Кавказ «з огляду на їхню «ненадійність»»^[1].

Російська імперія з формування Чеченського полку в 1914 році поклала його утримання на самі чеченські громади: повне спорядження кожного вершника обходилося в 300 рублів, і платили їх не скарбниця, а сільські громади, що рекомендували людину в полк. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «утримання національних полків тяжким тягарем лягало на селян-горців»^[1]. Казенних коштів не вистачало і на решту: новий кінський склад, зібраний для поповнення дивізії восени 1916 року, був, як пишуть ті ж історики, «вельми поганий», і командування дивізії домагалося виділення коштів на закупівлю коней^[1].

Російська імперія 13 серпня 1914 року перевела Терську область на положення «надзвичайної охорони» - імперський режим, що віддавав жителів під позасудові повноваження адміністрації, - а потім адміністрація області видала наказ «про охорону спокою на підприємствах», за яким долю «порушників спокою» вирішували військові суди^[1]. Як це працювало, видно по страйку травня 1916 року на грозненських промислах: адміністрація ввела на промисли озброєних козаків, ті заарештували 13 робітників, і, як зауважують історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов, «усі заарештовані виявилися мусульманами»^[1]. Ще дев'ятьох робітників поліція заарештувала в перший день страйку - за те, що вони подали тривожні заводські гудки^[1].

Російська імперія 16 серпня 1914 року, через три дні після переведення Терської області на положення «надзвичайної охорони», запровадила в області тимчасове положення про військову цензуру^[1][3].