Придушення повстання, воєнна інтервенція та примусове оформлення підданства (1722)
У 1722 році Російська імперія застосувала регулярну армію для фізичного придушення збройного опору корінного населення. Причиною повстання стала економічна політика окупаційної адміністрації: історик Ш. Б. Ахмадов констатує, що «гірські народи, як і раніше, мотивували своє невдоволення дискримінаційними заходами адміністрації міста Терки щодо Горців, які торгували»[1]. Внаслідок цього тиску «чеченські та ендерійські володарі та їхні підвладні відмовилися присягнути в покорі царській владі»[1]. У відповідь метрополія організувала каральні заходи: в межах Перського походу Петра I уряд направив війська на території, де проживали спільноти Нохчі. Історик Ш. Б. Ахмадов фіксує, що «23 липня 1722 р. царський загін на чолі з генералом Ветерані... наблизився до с. Ендері»[1]. Через опір Горців послідував новий удар: він вказує, що 4 серпня 1722 року за указом Петра I «повторно було здійснено каральну експедицію проти повсталих Чеченців та ендерійців»[1]. Військовий тиск супроводжувався тотальним знищенням інфраструктури: дослідник констатує, що один із царських загонів «прийшов до Ендері та повністю його розорив і спалив, залишивши після себе лише попіл»[1], а під час серпневого рейду було «Знищено 3 тис. будинків і спалено хліба на полях»[1]. Операція здійснювалася у змові з третьою стороною: Ахмадов додає, що до складу сил входив «озброєний загін Калмиків, посланий Аюка-ханом на прохання царя, у кількості 3730 осіб»[1]. Радикальне насильство призвело до юридичного підпорядкування прикордонних територій Нохчі: історик Я. З. Ахмадов констатує, що після поразки місцеві князі склали присягу, «„включивши до неї вперше і своїх Чеченців"»[2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 5 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0009 | Дипломатія | 2 |
| S0010 | Регулярна армія | 2 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Реалізовані процедури
Регулярна армія Російської імперії ввела збройні контингенти для придушення опору в регіоні: історик Ш. Б. Ахмадов фіксує, що «23 липня 1722 р. царський загін на чолі з генералом Ветерані... наблизився до с. Ендері»[1].
Уряд Російської імперії цілеспрямовано організовував воєнні акції для покарання корінного населення, що не підкорилося: історик Ш. Б. Ахмадов вказує, що 4 серпня 1722 року за указом Петра I «повторно було здійснено каральну експедицію проти повсталих Чеченців та Андріївців»[1].
Регулярна армія Російської імперії знищувала поселення та продовольчу базу горців: історик Ш. Б. Ахмадов констатує, що царський загін «прийшов до Ендері та повністю його розорив і спалив, залишивши по собі лише попіл»[1], а під час серпневого рейду 1722 року було «Знищено 3 тис. будинків і спалено хліба на полях»[1].
Дипломатичний апарат Російської імперії залучав лояльні сили сусідніх народів для спільних збройних акцій проти товариств Нохчі: історик Ш. Б. Ахмадов констатує, що до складу воєнної експедиції 1722 року входив «збройний загін Калмиків, посланий Аюка-ханом на прохання царя, у кількості 3730 осіб»[1].
Дипломатичний апарат Російської імперії розширював юридичне підпорядкування територій Нохчі під загрозою воєнного знищення: історик Я. З. Ахмадов констатує, що, зазнавши поразки 1722 року, місцеві князі склали присягу, ««включивши до неї вперше і своїх Чеченців»»[2].