Каральний похід і розорення гірських спільнот Нохчі (1617–1618)
Окупаційна адміністрація Терського міста здійснила збройне вторгнення на гірські землі Нохчі. Історик Е. Н. Кушева констатує, що воєнний похід терських загонів 1618 року в гори відбувся «на прохання «уварського Нуцала князя і брата його Сулемана-мурзи та сина Чорного князя Турлова-мурзи»»[1]. Кушева додає, що «У 1621 р. служилий кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський та його син князь Шолох у чолобитних посилалися на свою участь у поході терських ратних людей у гори, що відбувся 1618 р.»[1]. Підготовка до операції включала примусову мобілізацію: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Шолох звітував, що «посилав мене... воєвода Микита Дмитрович Вельямінов разом із батьком моїм на твою государеву службу... на твоїх государевих непослушників, на мічкіських людей, на їхні кабаки»[2]. Здійснивши перехід «через гори і гірськими розколинами, непрохідними місцями»[2], загони обрушилися на поселення. В аналогічному документі кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський доповідав, що вони «шибуцькі, і калканські, і ероханські, і мічкіські численні кабаки спалили і дощенту розорили, і численний полон захопили, а інших багатьох лю[дей] побили»[2]. Кушева констатує, що після того як загонами «було повойовано «шибуцькі, і калканські, і ероханські, і мічкіські кабаки»», корінне населення було примушене до підкорення: ««шибуцькі, і калканські, і ероханські, і мічкіські люди... провину свою визнали»»[1], унаслідок чого горці «добили чолом і шерть та аманатів дали в Терське місто»[2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0008 | Московське царство | 9 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації | 9 |
Реалізовані процедури
Окупаційна адміністрація Терського міста мобілізувала підпорядкованих союзників метрополії: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Шолох звітував, що «посилав мене... воєвода Микита Дмитрійович Вельямінов з батьком моїм на твою государеву службу... на твоїх государевих непослушників — на мічкіських людей, на їхні кабаки»[2].
Окупаційна адміністрація Терського міста направила збройні загони, які, як доповідали цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський та його син кабардинський князь Шолох, здійснили перехід «через гори та гірськими розколинами, непрохідними місцями»[2] для придушення громад, що не підкорилися.
Окупаційна адміністрація Терського міста цілеспрямовано організувала похід для силового покарання: у своїй чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Шолох звітував, що терський воєвода послав збройні загони саме «на твоїх государевих непослушників — на мічкіських людей, на їхні кабаки»[2].
Під час карального походу військові загони повністю спалили аули: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський доповідав, що вони «шибуцькі і калканські і ероханські і мічкіські многі кабаки повипалювали і зовсім розорили»[2].
Каральні загони грабували та обертали населення в рабство: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський звітував, що аули вони «зовсім розорили і багато полону взяли»[2].
Окупаційна адміністрація Терського міста застосовувала масове залякувальне насильство: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський доповідав, що військові загони «шибуцькі і калканські і ероханські і мічкіські многі кабаки повипалювали і зовсім розорили»[2] та «багатьох лю[дей] побили»[2].
Каральні загони фізично винищували місцеве населення: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський звітував, що в поселеннях вони «інших багатьох лю[дей] побили»[2].
Під прямою воєнною загрозою гірські громади вимушено капітулювали: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський доповідав, що горці «вину свою принесли... добили чолом і шерть... дали»[2].
Внаслідок розорення поселень підпорядковані громади видали людей окупаційній адміністрації: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський фіксує, що вони «аманатів дали в Терське місто»[2].